Ти, наче сон,
Чи, може, казка,
Але прошу –
Не йди, будь ласка!
Поспи іще
В моїй долоньці,
Бо ранком зникнеш
До схід сонця.
Росою на вікні напишеш
Прощальне слово
І залишиш...
І знов, неначе у тумані,
Дні полетять в гіркій омані
До разу другого, коли
До мене знову прийдуть сни.
