Твій погляд – літній зорепад,
Я в нім тону і розчиняюсь.
Не буде вже шляху назад,
Я твоїх вуст ледь-ледь торкаюсь…
І я пливу, і я лечу,
Не хочу я собі спасіння.
Колись, можливо, заплачу
За це хвилинне божевілля.
Бо від тепла твоїх долонь
У мене крила виростають,
І у душі горить вогонь, -
Від нього сльози висихають...
...І мій політ, і погляд твій
Художник вітер намалює
На синім неба полотні.
Та доля нам не подарує
Й хвилини щастя – лише мить.
Її ніколи не забуду,
Життя, як блискавка летить,
А я тебе любити буду.
